🌷 18 травня- день пам'яті святої великомучениці Ірини Македонської.

Вона жила в І-II столітті. Багато християнських жінок і дівчат з того часу носять це ім'я. До хрещення св. Ірина носила язичницьке ім'я Пенелопа. Вона була дочкою правителя Лікінія з міста Мігдонії. Будучи начальником міста, батько побудував там для своєї дочки Пенелопи розкішний палац, де вона проживала зі своєю вихователькою Карією. Їх оточували слуги і раби. Пенелопа мала власного наставника і вчителя на ім'я Апеліан, який навчав її різних наук. Апеліан був християнином і часто під час навчання розповідав Пенелопі про Христа Спасителя, християнське вчення, християнські настанови і доброзичливість. Коли Пенелопа стала дорослою, батьки стали думати про її заміжжя. В той час Господь послав дівчині чудесне явлення. В кімнаті, де вона жила, явилися три птахи: голуб із маслиновою гілкою, орел із вінком і ворон зі змією. Вчитель Апеліан пояснив це диво так. Голуб означає доброчинність дівчини, смирення, лагідність, цнотливість. Маслинова гілка означає благодать Божу, отриману під час таїнства Хрещення, як нагороду від Господа. Змія, принесена вороном, означає диявола, який ополчиться і буде приносити дівчині скорботи, смуток і гоніння. В кінці розмови Апеліан сказав, що Господь бажає бачити її Своєю нареченою, і що вона перенесе багато страждань за свого Небесного Жениха. Після цього Пенелопа відмовилася виходити заміж, прийняла Хрещення з рук апостола Тимофія, учня апостола Павла, і була названа Іриною. Прийнявши хрещення, Ірина стала переконувати своїх батьків прийняти християнську віру. Рідна мати дуже раділа тому, що дочка стала християнкою. Батько спочатку не забороняв дочці бути християнкою, але з часом почав вимагати від дочки, щоб вона поклонялася і язичним богам. Коли свята Ірина рішуче відмовилася від цього, то розгніваний батько Лікіній наказав зв'язати дочку і кинути її під ноги сполоханим коням. Але коні відразу зупинилися. А один кінь кинувся на Лікінія, схопив його зубами за праву руку, вирвав її з плеча, а самого Лікінія почав топтати копитами. Тоді дівчину розв'язали, і за її молитвами Лікіній, в присутності очевидців, став здоровим. Побачивши таке чудо, Лікіній з дружиною і людьми, числом близько 3000 чоловік, увірували в Христа і відреклися від поганських богів. Лікіній поселився в палаці своєї дочки і посвятив себе служінню Господу Богу. А свята Ірина далі проповідувала вчення Христового Євангелія серед поган і навертала їх на дорогу спасіння. Вона жила в будинку свого вчителя Апеліана. Новий правитель міста Седекій, дізнавшись про це, заборонив їй проповідувати вчення Євангелія, а коли св. Ірина відмовилася виконувати наказ правителя, то її кинули в рів, де кишили отруйні змії і скорпіони. Десять днів свята сповідниця перебувала в рові і залишилась неушкодженою. Святий ангел охороняв її життя і приносив їй поживу. Це чудо правитель назвав чарівництвом і наказав розрізати св. Ірину пилою начетверо, але пилки одна за одною ламалися. Нарешті від четвертої пили тіло покрилося кров'ю. Тоді Седекій з насмішкою сказав: «Де ж твій Бог, коли в Нього є сила, нехай Він допоможе тобі». Несподівано здійнялася буря, почалася страшна злива, багато язичників увірувало в Христа, народ повстав проти мучителя. Твердість віри Ірини і її терпіння навернули близько 11 тисяч людей до Христа в її рідному місті Мигдонії, а після цього вона пішла з проповіддю в місто Калліуполь, і далі в Ефес. В місті Ефесі Господь відкрив їй, що наблизився час її кончини. Вона в супроводі свого вчителя, старця Апеліана, та інших християн пішла за місто в гірські печери. Ознаменувавши себе хрестом, свята Ірина увійшла в одну з печер і вхід в печеру закрили. Коли на четвертий день християни ввійшли в печеру, то тіла святої Ірини там не знайшли. Видно, що Сам Господь возніс її на небо. Тропар А́гница Твоя́, Иису́се, Ири́на,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся Креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́, и умира́ю за Тя,/ да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша. На фото: Вмч. Ірина, ікона Благовіщенського храму.