В ПАМ’ЯТЬ ВІЧНУ БУДЕ ПРАВЕДНИК

Подібно до перших століть християнства, XX століття також прославлене кров'ю і подвигом новомучеників за віру Христову в землях наших постраждалих. Першим в сонмі закатованих і вбитих православних архієреїв став священномученик Володимир ( Василь Никифорович Богоявленський), митрополит Київський і Галицький. Святий Володимир народився в родині священника, отримав духовну освіту, оженився, прийняв священний сан. З початку свого пастирського служіння він проявив адміністративні і пастирські здібності, здобувши любов і повагу церковнослужителів та прочан... У трагічній смерті дружини і дитини молодий священник побачив промисел Божий і прийняв чернецтво з ім'ям Володимир. Йому судилася не тиха келія, а служіння Церкві в сані єпископа, а потім митрополита. Допомога бідним, вдовам і сиротам, молитви, довгі бесіди з робітниками про небезпеку революційних соціалістичних ідей, зміцнення у вірності Православній Церкві в дні народного хвилювання- ось що приваблювало серця людей. Під час епідемії холери в 1891 році єпископ Володимир перший пішов до народу з хрестом в руках. В результаті його служіння в Грузії було побудовано і відновлено більше ста храмів, відкрито понад 300 парафіяльних шкіл, влаштована Духовна Семінарія. Митрополит Володимир закликав народ уникати ворожнечі і перешкоджати розколу, зберігаючи Церкву в єдності і чистоті. Останнім місцем служіння митрополита Володимира був Київ. ...Почалася громадянська війна, місто захопили більшовики. Небачені досі грабежі і насильства супроводжувалися оскверненням монастирів і храмів, святинь Києво-Печерської Лаври. Але ні розкольники, ні більшовики, які на початку лютого 1918 року увірвалися в Лавру , не похитнули молитовного духу святителя. 7 лютого, покинутий зляканою і обдуреною братією, оточений катами, старець- митрополит пішов на страту. Перед мученицькою смертю в молитві до Господа, митрополит Київський і Галицький Володимир просив Бога за народ, за Київ і його храми , просив і про прощення своїх убивць. Під час його убивства за стінами Киево-Печерської лаври, в Москві проходив Всеросійський Священний собор Руської Православної Церкви (1917-1918 рр). Звістка про смерть митрополита Володимира потрясла всіх, і було прийнято рішення щорічно поминати всіх спочилих, постраждалих за віру Христову під час гонінь, в день його мученицької кончини або в першу неділю після 25 січня ст.ст / 7 лютого н.ст. (В цьому році саме 7 лютого). До місця вбивства священномученика Володимира щорічно, в день його пам'яті, відбувається хресний хід, а, знайдені там у 1992 році його святі мощі спочивають в Ближніх печерах Лаври. В цей день, якщо він співпадає з неділею . або в неділю після ньго,всі Помістні Православні церкви разом з нами святкують собор новомучеників і сповідників церкви Руської- велике торжество істини Православ'я! В цьому великому святому соборі є і імена архіереів, священнослужителів і мирян, що жили, служили і постраждали за віру Христову на нашій Єлисаветградській і Александрійській землі. Протоієрей Євгеній Назаренко.