Великі угодники Божі

8 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять одного з самих великих угодників Божих Святої Русі – преподобного Сергія Радонезького, ігумена обителі Живоначальної Трійці. Святий Сергій вмів впливати «тихими і лагідними словами» на найжорсткіші і загрубілі серця , та таким чином часто мирив навіть ворогуючих князів. Завдяки йому всі руські князі обєдналися перед Куликовською битвою, визнавши верховенство князя Димитрія Донського. Сергій благословив Димитрія перед битвою і передбачив йому перемогу, а також благословив йому в військо двух своїх ченців, що були до монастиря дружинниками, Александра Пересвета та Андрія Ослябу на подвиг захисту Батьківщини зі зброєю в руках... Їєрусалімский та Константинополький патріархи знали про його святе життя і посилали йому листи та свої благословення, просили його молитв за них. Преподобний Сергій відійшов до Бога 25 вересня за ст.ст. (8 жовтня за н.ст.) 1392 року. Через 30 років були знайдені його нетлінні мощі та одяг, а в 1452 р. він був прославлений серед святих на соборі Православної Церкви. Преподобний Сергій, окрім Троїцько-Сергієвого монастиря, заснував ще кілька обителей, а його учні заснували до 40 монастирів в Північній Русі. До преподобного Сергія Радонезького православні християни молитовно вдаються в різноманітних потребах. Особливо допомагає преподобний бажаючим здолати гріх гордині... Приклад старця і молитовна допомога мали значний вплив на життя і долі всіх поколінь православних Русі, на історію країн і народів... В нашій фортеці святої Елисавети був шанець на честь преподобного Сергія. В день пам'яті преподобного Сергія ми згадуємо ще одну руську святу , яка народилася на початку XVIII століття в Рязані в дворянській родині та мала ім'я Дарія. У дитинстві вона кілька років жила при монастирі і виховувалася рідною бабусею, яка на той час була вже черницею столичного жіночого монастиря. Відвідували вони з бабусею і Троїцько-Сергієву Лавру, молячись біля раки з мощами преподобного Сергія. Після повернення додому Дарія не побажала світського життя і почала поводитися дуже благочестиво і стримано, як в монастирі. У 15 років, побоюючись, що її видадуть заміж і згасне її прагнення до Бога, Дарія таємно покинула рідних. Боячись бути розшуканою, подвижниця взяла приклад з візантійських преподобних жінок: купила селянський одяг, обстригла волосся і назвалася біглим кріпаком Досифєєм. Три роки вона працювала в Троїцько-Сергієвій лаврі, але одного разу в обитель приїхали ії рідні і впізнали утікачку. Тоді вона тут же зникла з монастиря і пішла до Києва, де на Китаївській горі, подвижниця викопала для себе печеру і оселилася в ній. Суворе життя в пустелі і пророцтва старця Досифея (поговорити можна було через печерне віконце) вже через кілька років привернули до нього увагу багатьох людей. Від преподобної Досифеї Київської отримав благословення йти в Саровську обитель преподобний Серафим, котрий приходив з Курска до Києва на поклоніння святиням. Так з нею вела бесіду й імператриця Єлисавета Петрівна по приїзду в Київ в 1744 році.За велінням Єлисавети Петрівни був звершений чернечий постриг Досифеї ( в неї не було документів, тому і не мали права постригти у ченьці). Найближче село отримало, через неї велику суму царских грошей, яки пішли на будівництво нового храму… Старець Досифей заповідав передати своє тіло землі без обмивання, що китаївська братія і виконала. Завдяки старанням рідної сестри Досифєї, яка все життя продовжувала шукати її і найшла, всі дізналися таємницю подвижниці. І Свята Церква прославляє 8 жовтня саме преподобну Досифею, затворницю Київську. Це день її блаженного відходу від земного життя, який далеко не випадково збігся з днем ​​пам'яті преподобного Сергія Радонезького... Протоієрей Євгеній Назаренко.