Два великих люблячих серця

«Смысл жизни не в том, чтобы делать, что нравится, а в том, чтобы делать с любовью то, что должен».

Із щоденника святої мучениці цариці Олександри. Александра Федорівна (майбутня свята мучениця цариця Александра) і її рідна сестра Єлисавета (майбутня преподобномучениця Велика княгиня Єлисавета) народилися в протестантській сім'ї Великого герцога Гессен-Дармшадтського Людвига IV і принцеси Аліси, дочки англійської королеви Вікторії. Аліса Гессенська, так звали Александру Федорівну, рано втратила матір і більшу частину свого виховання отримала при англійському дворі своєї бабусі, королеви Вікторії. У віці 17 років вона довго гостювала в Росії у своєї старшої сестри Єлисавети, яка вийшла заміж за Великого князя Сергія Олександровича, дядька майбутнього імператора Миколая II. Всі в ній бачили наречену Спадкоємця Цесаревича, але вона довго вагалася, перш, ніж вийти заміж, поки не переконалася в красі і істинності Православ'я. У цьому їй допоміг православний священик, посланий до принцеси з метою ознайомлення Аліси Гессенської з основами православної віри. Імператриця з повним переконанням прийняла свою нову релігію і в ній черпала велике полегшення в часи хвилювань і тривог, вона стала Ангелом-Охоронцем імператора Миколая II та їх дітей, полюбила Русь і її православні народи. У тодішній країні ще збереглося багато Божого, святого. І чисте, чесне і мужнє серце Александри побачило те, що вже майже втратили багато країн Європи. Мудрість серця, яке полюбило Божу Русь, зіткнулася з кризою російського правлячого класу, отруєного ворогом роду людського (дияволом), через масонських виконавців його підступної волі. Знаючи Захід і пізнавши Русь, вона ясніше інших бачила її ідеальний образ і згублюючу дійсність. І на шляху тих, так званих «західних», згубних віянь молода Імператриця стояла непорушною стіною. Велика княгиня Єлисавета, як і її сестра Александра, прийняла Православ'я всім серцем і з великою відповідальністю. Висока релігійність і любов до ближніх перевищували її інші чесноти. Переходячи в Православ'я, вона зберегла своє ім'я, але це було не в честь католицької святої Єлисавети Тюрінгської, а на честь матері Іоанна Хрестителя. Вона стала дійсно православною, руською за духом. Княгиня рано зрозуміла, що все земне життя - це підготовка до вічності. Після загибелі чоловіка вона створила лікувально-благодійний монастир, залишила блискуче становище в суспільстві і «увійшла в світ бідних і стражденних». Хворі відзначали, що від неї виходила цілюща сила і називали її «Земним Ангелом». На пропозицію канцлера Вільгельма (про її виїзд з Росії на початку 1918 р.), Єлисавета Федорівна, як і раніше Імператриця Александра, відповіла: «Я так сильно полюбила Русь. Це моя Батьківщина. Моя душа тут». … І Ленін дав вказівку на її арешт. Велику княгиню Єлисавету і черницю Варвару після побиття скинули живими у 60-метрову шахту під Алапаєвськом 18 липня 1918 р. Після знайдення мощі великої княгині виявилися нетлінними, були перевезені через Далекий Схід до Єрусалима, і зараз знаходяться в храмі св. Марії Магдалини в Гефсиманії. А друге велике серце (Цариці Александри), любляче Бога, Русь, чоловіка та дітей Алексія, Ольгу, Марію, Тетяну і Анастасію, перестало битися в ніч з 16 на 17 липня 1918 р. в Екатеринбурзькому Іпатіївському підвалі, де більшовики по-звірячому вбили царське подружжя та ні в чому не винних дітей. …Багато людей пробудилося і пробуджується від комуністичного дурману, розуміючи гріх убивства помазаника Божого і його святої родини. Будуються храми на честь Царственних мучеників, мироточать ікони і зцілюються і отримують благодатну допомогу люди по всьому світу за молитвами цих великих угодників Божих. Хто про них дізнався правду, той не може не любити їх сім'ю! Без покаяння, молитов і знання правди, правди Божої, не може бути відродження і нашої Київської Русі, яка готується відзначити 1030-ліття свого Хрещення. Всі святі Київської Русі, моліть Бога за нашу православну Україну і за наше місто святої праведної, євангельської Єлисавети! Протоієрей Евгеній Назаренко.