Знамення Любові

Свято Воздвиження Хреста Господнього було встановлене на честь здобуття Хреста імператрицею Оленою, матір'ю імператора Костянтина Великого, і патріархом Єрусалимським Макарієм у 326 році. Після довгих пошуків і розкопок, були знайдені три хрести і табличку з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Для того, щоб дізнатися, якому із хрестів належить табличка і який з них є Хрестом Христовим, хрести по черзі були покладені на важко хвору, вже вмираючу, знатну жінку. Від дотику до Хреста, на якому був розп'ятий Ісус Христос, жінка негайно одужала. Як писали церковні історіки того часу Сократ, Созомен і Феодорит, «і всі в будинку заметушилися і почали славити чудо Боже», яке створив Бог для віруючих у Нього. А поруч з будинком йшла похоронна процесія. Знову від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, померлий воскрес. Усім, хто дізнався про чудеса і прийшли , захотілося швидше побачити Святий Хрест. Тоді патріарх Макарій і цариця Елена стали на високому місці і піднімали Хрест, а народ вклонявся йому і вигукував: «Господи, помилуй!» Після здобуття Чесного Хреста на Голгофі був споруджений величний храм в ім'я Воскресіння Христового, на другий день після освячення якого 13 вересня (26 вересня по н.ст.) в 335 році і було встановлено святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього(14/27 вересня)... За статутом служби, в це свято на утрені Святий Хрест урочисто виноситься з вівтаря на середину церкви для поклоніння віруючих. У цей святковий день згадується ще одна подія – повернення Хреста від персидского полону. Перси у 614 році спустошили Єрусалим, викравши Хрест Господній, який був повернутий через 14 років імператором Візантії Іраклієм. І знову патріарх піднімав Хрест Господній, а люди відповідали молитвою «Господи, помилуй!» Це було святом Візантійської християнської імперії, яка народилася під знаком Хреста Господньго. Колишні язичницькі царства і цивілізації були Ним переможені… І сьогодні, розмірковуючи перед Хрестом Спасителем про таємниці Його жертви, про таємниці Його любові по відношенню до всіх нас, таємниці, в які неможливо проникнути обмеженим людським розумом, ми повинні зробити тільки один важливий висновок: Бог нас любить. І якщо ми хочемо бути в союзі з Богом, якщо ми хочемо, щоб наші молитви були почуті, ми повинні відповісти Богу тією ж любов'ю - не в тій мірі, в якій Він здатний любити, але в тій, в якій людина здатна любити хоча б іншу людину. В це дванадесяте свято ми прославляємо Хрест Христовий, символ найбільшої Жертви і величезних страждань, прапор і знамення любові Христа Спасителя до людей, до усього роду людського і до кожного з нас. «Нас любить Бог» - ось суть того, що означає віра в Бога. А у відповідь на цю любов ми повинні любити Господа через добрі справи, які покликані здійснювати щодо ближніх, щодо тих, з ким Господь судив нам зустрітися на життєвому шляху. 27 вересня і свято, і одночасно пісний день. Будемо пам’ятати народну нашу мудрість, що «без поста і без хреста» неможливо бути справжнім християнином і врятувати свою безсмертну душу. Дай Боже, щоб ніколи нас не засудили страшними для наших православних предків словами: «Хреста на тобі немає!» Або «Він переступив, зрадив хресне цілування». Будемо завжди молитися древньою церковною молитвою: «Захисти мене, Господи, силою Чесного і Животворящого Твого Хреста , і охорони мене від усякого зла». І співати в ці дні разом з усією Православною Церквою в наших храмах: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо!» І не будемо забувати прославляти також нашу небесну матір, Пресвяту Богородицю! Зі святом, дорогі брати і сестри! Щирої любові нам всім до Бога, до нашої рідної землі, її народу! Адже Бог всіх нас любить!

Протоієрей Євгеній Назаренко.