Неділя про блудного сина

Недільний день 20 лютого називається в цьому році "неділею про блудного сина". Євангельска притча розповідає, що у одного багатогої чоловіка було два сина . І ось один з них, молодший, зажадав щоб йому, вже за життя, віддав батько увесь його спадок, все, що він повинен був мати згідно із законом . Батько погодився, віддав його долю, а син пішов до інших земель, і все, що отримав, почав марно тратити. Він всіляко грішив, пиячив, бенкетував, тобто поводився абсолютно безвідповідально, і в результаті втратив все. Щоб вижити , молодший син, почав пасти свиней і їсти разом з ними.В його серці народилось каяття і він повернувся до батька, бажаючи бути у нього хоч наємним працівником. Зазвичай в таких випадках батьки сильно гніваються, навіть у будинок не пускають. Але батько з радістю прийняв сина і дав йому все, що повинен був би мати слухняний нащадок. Притча про блудного сина говорить про милосердя Боже, тому що в образі батька нам показують Самого Господа Бога, милостивого до усіх людей. І є можливість у кожної грішної людині повернутися до Отця Небесного, як повернувся блудний син. Але для цього потрібно мати повагу до батьків і щире каяття. А потім людина повинна рішуче зупинитися , залишити гріхи і піти в молитві до свого Отця. І Отець Небесний прийме будь-якого грішника. Свята Церква словами Самого Господа засвідчує нам, що якщо людина усвідомила свої гріхи і розкаялася, то Отець Небесний ніколи не відмовиться від нєї. Навпаки, вийде їй назустріч, обійме , одягне у світлий одяг чистоти, назве не найманцем, а своїм рідним сином. І влаштує пир, вічний пир в Царстві Своєму. Потрібно бути мертвим духом, щоб пройти повз любов Божу, щоб не пожаліти самих себе, і не зробити малого зусилля в покаянні для отримання прощення і повернення любові Отчої, яка завжди готова назвати нас синами Своїми. Євангельська притча – Божественне вчення! Воно глибоке і піднесене, незважаючи на незвичайну простоту людського слова. І мудро встановила Свята Церква всенародне читання цієї притчі перед початком Святої Чотиридесятниці. Яка звістка може бути більш втішною для грішника, що стоїть перед вратами каяття, ніж про нескінченне милосердя Небесного Отця до грішників, що каються. Це милосердя таке велике, що воно здивувало навіть святих ангелів. Світлими і високими умами своїми вони не могли осягнути незбагненного Божого милосердя до занепалого людства. І святі ангели навчилися одкровенням, що вони можуть веселитися і радіти, бо їхній менший брат - рід людський – оживе завдяки Спасителю Христу! «Євангелієм в Євангелії» назвав цю притчу блаженний Августин. «Возлюбленные братие! – писав святитель Ігнатій Брянчанінов – Употребим время, назначенное Святой Церковью для приготовления к подвигам Святой Четыредесятницы, сообразно его назначению. Употребим его на совершение великого милосердия Божия к человекам и к каждому человеку, желающему посредством истинного покаяния примириться и соединиться с Богом. Время земной нашей жизни бесценно и в это время мы решаем вечную свою участь. Да исполнится и совершится радость ангелов и человеков в совершении воли Небесного Отца!» Хай допоможе нам Господь Бог ніколи не падати, а якщо впали, то вставати, і, спираючись на силу Божу, зростати і сходити по шляху, який кожного з нас веде до Царства Небесного. Допоможе любити і свою земну Вітчизну, свою батьківську віру, своє християнське ім’я! І якщо всю силу любові своєї віддамо Богу і ближньому, - будемо учнями Христовими, будемо у вічному спілкуванні з Ним, коли скінчиться наше земне життя. Як зараз потрібно всім християнам, всім людям доброї волі повернутися в каятті , в смиренні, в правді до Бога і піти Йому на зустріч своєю щирою молитвою! Молитвою за нашу Батьківщину! Протоієрей Євгеній Назаренко.