Неділя про самарянку. Весняне свято на честь святителя Миколая чудотворця.

Христос Воскрес! Неділя 5-та після Пасхи ( цього року 22 травня) називається Неділею про самарянку.Євангеліє, яке читається на Божественній літургії у всіх православних церквах цього недільного дня розповідає про дуже важливі для нас речі, які треба обов'язково скласти у своєму серці та запам'ятати. Христос йшов через Самарію, хоча юдеї зазвичай обходили її стороною, щоб не зустрітися з самарянами, які, на їхню думку, були єретиками. Підійшовши до колодязя Якова, Господь зустрів там жінку, розпусницю. Але Він не посоромився нею, а почав розмовляти і говорив лагідно і з любов'ю, намагаючись відірвати її від турбот земного життя, направити її розум до роздумів про небесне. Господь не приховав від неї, що Він є Христос, що Він той самий Месія, на якого всі чекають. Тобто з грішницею Він почав говорити про найпотаємніше, і сказав їй дуже багато того, чого не говорив ще навіть Своїм учням. Чому це сталось? Чому Їісус Христос саме її вибрав для цих чудових слів, які і ми тепер почули, - про воду живу – Христову, про Духа Святого? Вона ж не могла знати цього Духа – блуд недарма вважається смертним гріхом, він миттєво позбавляє людину благодаті Божої. Але Господь неодноразово повторював, що прийшов рятувати не праведників, а грішників. І справді, розіп'яли його саме ті, кого вважали праведниками. Фарисеї, які настроїли народ, щоб розіп'яти Христа, звичайно, не блудили так.Вони виконували все, що належало: молилися,давали десятину, відвідували храм, багато хто напам'ять знав уривки зі Святого Письма. Але коли вони зустрілися з Христом, нічого, крім ненависті Його образ, Його слова, Його вчинки в них не викликали. А ось жінка – самаряниня, єретичка та грішниця, миттєво сприйняла Його. І сталося подальше диво. Коли вона прийшла до свого міста і сказала, що зустріла Христа, люди за її словами почали в Нього вірити. Христос на очах юдеїв мертвих воскрешав, а фарисеї від цього ще більше ненавиділи Його. А тут люди, що мають неправильне вчення про істинного Бога, - і тим не менше таке глибоке сприйняття, така довірливість! І нам важливо зрозуміти, що слово Боже засвоюється не розумом, а серцем. Слово Боже звернене до душі людини, тому його можна засвоїти лише духом. А Духа Божого досягти самому не можна. Коли ми, виправивши своє життя, відкриємо своє серце назустріч слову Божому – тоді прийде спасіння, тому що спасіння - це пришестя в серце людини Духа Божого, Який очищає від усякої скверни і спасає душу. А «вода жива» - це і є благодатне вчення Христове і коли воно приймається душею, то дає душі блаженство і вічне життя. Вода Христова, яку Господь дав усім віруючим в Нього, є любов, правда, мир і радість. Все це і зараз подається людям благодатним Євангельським вченням, вченням Святої Апостольської Православної Церкви. І приклад самарянки Фотини (Світлани) завжди служить підтвердженням цієї Істини. У Дусі і Істині Христовій жили всі святі угодники Божі. Це, безумовно, апостол і євангеліст Іоанн Богослов (пам'ять його 21 травня) – великий вчитель любові! Саме він в своєму Євангелії записав зустріч і бесіду Іїсуса Христа з жінкою- самарянкою.Коли вже сторічна старість і недуги відібрали у апостола Іоанна ноги для ходіння до церкви і замкнули його вуста для тривалих повчань, тоді він велів приносити себе в церковні збори і тільки казав: діти, любіть одне одного! Коли його запитали, навіщо він повторює завжди те саме, він відповідав: «Це заповідь Господня; якщо її виконаємо у всій широті, то й увесь закон Христовий буде виконаний нами». А 22 травня (9 травня за ст.ст.) Православна Церква встановила святкування перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських до Барі. У нас це святкується на знак глибокого шанування народами Київської Русі великого угодника Божого, що прийшов до нас із Візантії одночасно з прийняттям християнства. 700 років святе тіло угодника Божого Миколая перебувало в землі в Мирах Лікійських, де він був архієпископом. В кінці XI ст., коли небезпека ворожої навали нехристиянських народів наблизилася до Мир Лікійських, тоді святий Миколай явився благочестивому ченцю з міста Барі (там жили тоді ще в більшості православні) і сказав: «Богу не угодно, щоб мої мощі залишалися в Мирах, тому перенеси їх у Барі і тут їх поклади». Що за дивовижна подія! Не лише сам святитель Миколай засяяв, як сонце, у Царстві Христовому але навіть мощі його мають таку святість, що Господь дбав про них і дав їм дивовижну чудотворну силу. А його приклад справжнього служіння Богу і ближнім, його молитовне заступництво і зараз допомагає всім людям, і багатьом нашим співвітчизникам знайти і наблизитися до джерела «води живої, що тече в життя вічне», води Христової! Його молитвами держиться місто Миколаїв, він допомогає багатьма нашим захистникам і волонтерам! Він і нас вчить захищати свою віру, свою церкву і свою Батьківщину! Київська Русь, Православна Україна- це третій уділ Божої Матері на Землі ( після Іверії і Святоі гори Афон), це Миколина країна. Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас! Христос Воскресе! Воістину Воскресе! Протоієрей Євгеній Назаренко.