Неділя Торжества Православ’я. Минуле і майбутнє.

У перший Недільний день святої Чотиридесятниці ( цього року 13 березня) всі Православні церкви нашої планети відзначають свято Торжества Православ'я. Згадується подія 843 року, яка остаточно встановила в Церкві Христовій шанування святих ікон, Хреста Господнього і мощей святих угодників Божих.Ікони, іх шанування дуже жорстко переслідувалося іконоборцями в 8-9 століттях.Багато людей, різного звання постраждало за шанування святих ікон, І тому, Свята Церква торжествує затвердження православної віри, перемогу над єретиками, засудженими всіми сім'ю Вселенськими Соборами. У 843р. після остаточної перемоги над єрессю іконоборства і урочистого відновлення іконошанування (під час правління патріарха Мефодія і благочестивої цариці Феодори) святі і богоносні отці помісного собору перший недільний день Великого посту визначили днем святкування цієї події. Цей день називається Днем Торжества Православ’я, і він вінчає собою тиждень особливих молитовних праць. Грецьке слово «ортодоксія» означає і «правильне величання» і «правильне вчення», тобто можна перевести не тільки як «Православ’я», а і як «правовірність» - вміння славити Господа, правильно будувати своє духовне життя. Але 843 роком не завершилися трагічні випробування в історії Церкви Христової, яка упродовж віків повинна була постійно захищати себе, свою віру, своє внутрішнє життя від спроб зруйнувати зсередини і ззовні, роз'єднати, ослабити, позбавити Божественній благодаті. І, незважаючи на багатовікову історію страждань, утисків, випробувань, Церква Божа дивом зберігає віру православну. А іншого слова і підібрати неможливо, тому що тільки диво Боже може протистояти безлічі спроб, найчастіше підтриманих силою влади, зруйнувати віру православну і єдність віруючих людей. Але по милості Божої ні світській владі, ні внутрішнім зрадникам не вдалося змусити Церкву відмовитися від іконошанування. Не лише тому, що з іконошануванням зв'язуються звичаї благочестивого християнського життя, але і тому, що іконошанування є вираженням нашої віри в те, що Господь Ісус Христос є і Бог, і Людина, тобто і зображення його цілком правомірне. Він не лише Спаситель світу - Він історична особа, через Котрого здійснено спасіння людей, і ця догматична істина яскраво представлена в традиції іконошанування. Торжестов Православ'я - ця торжество життя во Христі. І кожного разу, коли ми збираємося на Божественну літургію, коли ми причащаємося Тіла і Крові Христових, ми святкуємо Торжество Православ'я. Так і Київська Русь , і Земля Козаків і Православна Україна дивом Божим живе і продовжує жити. Через всі страждання і війни! І зараз , в ці дні ! Проте наше Торжество Православ'я на землі тимчасове і обмежене. Усі ми прагнемо до найважливішого Торжества Православ'я - до того, яке буде на межі історії і вічності, до того, про яке так мріяли перші християни, коли зверталися до Господа словами: Маран -афа - "Їй, гряди, Господе Ісусе"! Тому що справжнім торжеством буде Його велике страшне і спасительне пришестя, яке відкриє нову сторінку буття роду людського і Церкви Божої. Саме тому свято Торжества Православ'я, пов'язане з подією далекого минулого, провіщає і майбутнє. Не лише історичне майбутнє, але і метаісторичне, тобто те, яке переходить межі реального світу і доторкається до вічності. Істину Христову неможливо знищити. Їй буде даровано свого часу Нове Небо і нова земля. Нехай дарує і нам Господь щиру віру і святкову радість про Торжество Православ’я в нашій країні. «Київська Русь, Україно, бережи віру православну, в ній же тобі утвердження!» - заспіваємо ми в цей день , як вже багато століть співає наша Церква! Боронитимо свою землю і свою батьківську віру! Будемо як бджілки славити Бога, працювати, молитися і захищати свій дім, свою Батьківщину! Зі святом вас, з «весною душі», дорогі православні! Протоієрей Євгеній Назаренко.