Стрітення Господнє

Свято Стрітення Господнього не тільки символізує завершення Старого і початок Нового Заповіту, воно має також інший, глибокий духовний зміст. Святкування цієї історичної події вчить нас смиренню і слухняності... «І коли настали дні очищення (40 днів) за законом Мойсеєвим, принесли Його (Ісуса) до Єрусалима, щоб поставити перед Господом». Матері Божій не потрібні були дні очищення, тому що Вона була Приснодівою, але недивлячись на це, Вона в повній мірі виконала закон Свого народу. З Йосифом Обручником вони принесли немовля Їісуса до Єрусалимського храму, просячи Божого благословіння і передаючи пожертву за материнське очищення. Зустрів немовля Христа в храмі праведний Симеон, названий Святою Церквою Богоприїмцем, 300-річний старець, якому Богом було надано обіцянку, що не спочине, поки не побачить Спасителя світу. Говорячи про обранців Божих, які, окрім Діви Марії, знали про Боговтілення, до імен Йосифа Обручника, Симеона Богоприїмця і Анни Пророчиці ми додаємо ім’я праведної Єлисавети, матері Іоанна Хрестителя. Адже за Євангелієм від Луки, їй було відкрито Духом Святим про непорочне зачаття її родички Діви Марії, і про те, що Вона - Мати Бога нашого... Слов'янське слово "Стрітення" значить "Зустріч"- зустріч з Богом, Христом Спасителем. Отже , прийшов Христос і вже немає непрохідної прірви між людиною й Богом. Не тільки минуле, а й майбутнє тепер оправдано і сяє надією та радістю. Прийшов Господь і прийшло спасіння, яке жодне горе і земний жах не зможуть знищити, тому що Бог вже серед нас... Свято Стрітення Господнього належить до древніх свят Християнської Церкви. У 384 р. це свято вже було відоме у Єрусалимі, а з VI ст. християни почали його святкувати повсюди і саме 2 лютого (15 лютого за н.ст.). Подія Стрітення Господнього принесла Діві Марії також священний страх і скорботу. «І Тобі Самій зброя пройде душу» - сказав Їй старець Симеон.Ї це все виповнилося в повній мірі ...Ті, хто зрадив Христа, хто віддавав Його на смерть, у міру свого розумного Закону «служили» начебто Богу, а у своїх помислах - дияволу. Самовпевненість, гординя і заздрість зробила їх нечутливими до Світла Істини - Христа , до Його вчення... Так на протязі століть відбувалось і по відношенні до Церкви Христової, так відбувається і зараз... А ми, православні християни, повинні завжди пам’ятати про те, що нас по прикладу немовля Їісуса Христа, теж приносили або приводили до храму Божого наші матері і хрещені батьки . Після таїнства Хрещення нас воцерковляв священник, щоб ми до кінця життя перебували в огорожі Святої церкви. Кожному з нас при хрещенні дається особлива благодать. Бо таїнство Хрещення - це знак признання і приналежності до народа Божого. Богу не дуже важливо, яке місце ми займаємо у людському суспільстві. Для Бога важливо, що представляє собою наша душа. Господь всюдисущий і де б ми не були, ми завжди знаходимося перед Його очима, хоча часто і забуваємо про це. І, майже щодня розпинаємо Христа своїми гріхами, своєю злобою, війнами, розколами... Але Господь Бог, як люблячий Батько чекає на нас. Особливо чекає в храмах, де Він щодня виходить у врата Свого Алтаря, у Чаші Святих Таїн, в таінстві Причастя під час Божественної літургії. І, приходячи до храму Божого, принесемо не тільки матеріальну пожертву, але й «дух сокрушенний», наше каяття, смирення, послух канонам і святим традиціям Церкви ,справи милосердя і віри. Молитвенно бажаю усім нам духовної, істинної зустрічі з Богом, пізнання Його святої волі та перебування в Його Христовій Церкві! Протоієрей Євгеній Назаренко.