Тридцять сходинок до Бога.

В Богослужінні четвертої неділі Великого посту ( в цьому році 3 квітня) Православна Церква пропонує нам великий приклад подвижницького життя Іоанна Ліствичника, котрий є автором книжки про християнський аскетичний шлях -"Ліствиці». В цьому творі описано ліствицю, сходи,або послідовність доброчесностей, що приводять нас до Престолу Божого. Святий Іоанн народився біля 570 року в родині святих Ксенофонта і Марії. На 20-му році життя він прийняв 0їчернечій постриг в Синайському монастирі. По смерті старця Мартирія, під керівництвом котрого він трудився 19 років, святий Іоанн пішов і оселився в пустинному місці, яке називалось Фола. Місцем його подвигів була тісна печера, яку називали сльозоточною. Тут преподобний знаходився для того, щоб ченці не чули його покаянні молитви, а ридання і крики його були дуже сильні. Піст і молитва, сльози і безмовність, а також по проханню братії обителі писання книг - ось в чому полягало подвижницьке життя святого Іоанна. Щосуботи і неділі він приходив в монастир для молитви за богослужінням, причастія Святих Христових Таїн і бесіди з ченцями. Після сорокарічного житія в подвигах преподобного Іоанна обрали ігуменом Синайської обителі. Обрання це було передбачене Промислом Божим вже давно. Коли старець Мартирій прийшов одного разу зі своїм учнем Іоанном, тоді ще юнаком, до Анастасія Великого, то почув від авви Анастасія питання: "Звідки цей отрок, хто постриг його"? Мартирий відповів: " Він раб твій, отче, і я постриг його а ченці" Тоді сказав Анастасій: "Хто б міг подумати, що ти постриг ігумена Синайського". Іншим разом авва Мартирій з Іоанном відправилися до великого Иоанна Савваіта. Останній встав, налив води, умив ноги Іоанну і поцілував його руку. Коли учень Савваіта Стефан запитав свого старця, чому він так зробив, той відповів: " Повір мені, чадо, я не знаю, хто цей отрок, але я прийняв ігумена Синайського і умив ноги ігумену". Життя самого прп. Иоанна було воістину сходами , ліствицею подвижника. Преподобний на своєму досвіді знав справжнє духовне життя, і тому на прохання раїфського ігумена Іоанна написав "Ліствицю". "Ліствиця" складається з тридцяти слів (глав), як би сходинок, - по числу років Господа Ісуса Христа до виходу Його на проповідь Евангелія. У "Ліствиці" описується боротьба подвижника благочестя з такими гріхами і пристрастями як обжерливість, розпуста, срібролюбство, гордість, марнославство, гнів .), які однаково властиві і ченцю, і мирянину. В книзі даються реальні поради для боротьби з ними. Потім зображується шлях доброчесностей, матір'ю яких є «священна і блаженна молитва". А увінчується "Ліствиця" союзом трьох чеснот - віри, надії і любові. Зображуючи шлях поступового сходження до моральної досконалості, "Ліствиця" є вірне і надійне керівництво до духовного життя для тих, що дбає про благочестя і спасіння душі. Покаяння – це наше примирення з Богом. Покаятися – це значить змінити грішні думки і почуття, виправитися, стати іншим, добре усвідомити гріх, відчути тяжкість гріхопадіння. Через покаяння ми примиряємося один з одним і з нашою історією, просячи у Бога прощення нашим батькам і всім нашим пращурам. Дорогі наші співвітчизники, будемо в цей складний час більше молитися за нашу Україну, за наше місто, за наших захисників-воїнів, творити добро, допомагати людям, терпіти, миритися, любити Бога і людей. Любити і берегти, захищати свою земну Вітчизну, Українську землю. Хай береже усіх нас Господь Бог! Протоієрей Євгеній Назаренко. Ршо